Чудеса PR?

Блоґ: Вероніка Круглашова

Медики стведжують, що без їжі людина може прожити близько 50-ти днів, якщо під час голодування вона буде пити прісну воду, без води вона не проживе й тижня — смерть настане через 5 днів. Схожа ситуація і з нашим містом (маю на увазі Чернівці). Якщо з дикими цінами на продукти люди ще якось миряться, то на перекривання води реагують вкрай гостро. Згадаймо тільки як минулотижневе припинення водопостачння стурбувало чернівчан, а в ЗМІ «поповзли злі чутки», про «чорний PR» з боку конкурентів нинішнього мера.

Проте не пройшло і тижня, як сьогодні вранці ситуація повторилася, проте тривало це тільки декілька годин. Тим не менше, після того, як з кранів пішла довгоочікувана вода, в центрі міста (говорю про Соборну площу на якій в той час знаходилась) вимкнулись світлофори. Спершу й не второпала у чому справа, поки не помітила довкола розгублених учнів (напевне, школи №2), котрі через те, що не бачили зеленого світла не могли перейти дорогу. Вони скупчувались і розгубленими очима поглядали то на потік машин, який ніяк не припинявся, то на погаслі світлофори… А в тих політиків, які ідуть на такі міри, своїх дітей немає? Чи вони не ходять пішки?

6 коментарів

Ви бачили політиків, які ходять пішки? Навіть у Чернівцях — це рідкісне видовище. Однак, варто думати, що відключення світлофорів було випадковістю. Як і відключення води.

«варто думати» — оце ти влучно написав

Що й казати! Просто незрозуміло, що коїться останнім часом із Чернівцями… Систематичні відключення води, перегони знахабнілих водіїв дорогами міста, залитими кров'ю пішоходів, незчисленні ями та вибоїни всюди, потрощена бруківка, що загрожує жінкам із їхнім взуттям травмами, неповнолітні із цигарками та пивом в руках… Ані влади, ані культури. Коли веду доньку вранці до школи, навіть руку її не дозволяю собі відпустити

«Останнім часом» дуже походить на «чим далі — не краще». Окрім іншого, нагадались кадри з кінофільму Леонида Гайдая «Опасно Для Жизни!» (1985), відзнятого в Чернівцях — чисті вулиці, мінімум транспорту, порядок на дорогах. Утопія, але не зовсім.

Пам'ятаю, як в п'ятому класі боявся перейти дорогу на перехресті Головної-Шевченка, йдучи до п'ятої гімназії. Без сфітлофора це б було для мене неможливо.
Деякі вважають, що цілі виправдовують засоби. Чесне слово, які цілі такі й засоби. Убогі провінційні горе-макіавелісти.
Якщо ця дурня — технологія, кому це вигідно? А на користь кого може спрацювати? Відповіді різні. Але однозначно не на користь маленьких чернівчан.

Мене тиждень не було в місті, а тут читаю, що такі страхіття кояться в місті. В Одесі я не помітив якихось змін. Одеса як Одеса — ціни захмарні, як завжди; люди веселі на приколі; світофори працюють, а де не працюють чи пробка стоять регулювальники. Сьогодні зранку аж трьох бачив. І з цього посту чомусть якось стало не пособі чи у своє місто я повертаюсь?
Зразу згадується стрільба на вулиці посеред білого дня. Міліція у нас взагалі працює просто чудово. Як п'єш пиво вони зразу з'являються, а як когось шорстоко б'ють іх просто немає, ось здається були тільки що десь поряда тут опа і нема. Що сталося з містом мого дитинатсва?