Я був... Ми були...

Блоґ: Вероніка Круглашова

Все більше під час спілкування із друзями, знайомими, випадковими людьми помічаю словосполучення «я був… зробив; пішов; знайшов...», "ми були поїхали, опублікували, паписали...". Чому так? І коли ці «був, була, були» з'явилися перед українським дієсловами.
Чесно кажучи, помічати дане явище (була)почала, після повернення із Москви. Можу припустити, що іномовне середовище дещо провітрило мозок, а також підвищило прискіпливість до рідної мови. А, можливо, це прояв у мові нових суспільних тенденцій?
Намагаюсь осмислити…

10 коментарів

Мені це видається схожим на іншомовні конструкції. Доконаний стан (перфектні часи), де якраз допоміжними словами є бути та мати. Иоже вони аматори-поліглоти?=)

У даному випадку ми маємо справу із залишками перфектного часу в українській мові, який, як вважається, існував до початку Нового часу, але пізніше зник, зберігшись у діалектах. Вживання таких конструкцій доконаного виду не є граматичною помилкою, хоч і не передбачається літературною нормою, але навпаки поглиблює семантику речення.

З таким поясненням погоджуюсь.

Проте рівень володіння іноземними мовами, а тим більше вмілим застосування перфектного часу, припустимо в англійській мові, може похвалитись далеко не кожен.

І ще одне, якщо перфектний час існував в українській мові до початку Нового часу і зберігся в діалектах, то чому зараз стає поширеним явищем? Я швидше задумуюсь над цим…

Погоджуюсь=) в нас не так багато хороших поліглотів) А діалекти зараз поширюються все більше, бо в університет інавчаються з області (переважно). то і не дивно, що вони привносять своє у мову. Хочеться чути гарну і літературну мову. Це проблема багатьох країн.

не бачу в цьому проблеми, Христино,
якби українська була мертвою або штучною (як, наприклад, латинь або церковнослов'янська), то була б одна норма, оминання котрої вважалося б ненормативним (перепрошую за тавтологію:)
а так — мова жива, розвивається чи звивається, змінюється одне слово

він зовсім не стає поширеним. якщо людина виросла в діалектному середовищі, то вона і вживає відповідні мовні конструкції; чим більше навкруги носіїв діалекту, тим активніше ці конструкції вживаються, і навпаки. яке ж тут поширення?

Загалом дуже цікаво підмічено. Я якось і не замислювався над цим ніколи.

а мені це дивно не звучить. чую таке з самого дитинства)так що Святослав правий)

А у мене відразу асоціації з польською мовою виникають...)

… не толькі з польскою, Ліля). Гэта характэрна і для беларускай мовы.
Фармальна перфектная форма ў школе не вывучаецца. Але ва ўніверсітэцкім падручніку прыклады разбіраюцца.
На самой справе перфектная форма (даўномінулы час) заўсёды была характэрна для беларускіх гаворак. І нават у рускамоўных беларусаў (якіх, на жаль, большасць) даўномінулы час «вылазіць» у выглядзе дапаможнага дзеяслова. Тыповыя прыклады:
Быў пасеяў, але не ўзышло.
Я быў зрабіў.
…
дарэчы для рускай мовы прыклады такіх перфектных форм нехарактэрныя.
Улічваючы блізкасць беларускай і ўкраінскай мовы, думаю варта сцвярджаць, што даўномінулы час абсалютна нармальная з'ява. Больш за тое, яго паступовае знікненне ў пэўнай ступені было следствам русіфікацыі. Так што мабыць гэта і добра, што пачалі больш ужываць даўномінулы час.

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте